У 1953 році  відповідно до наказу міністра шляхів  сполучення СРСР у м. Вінниці засновується Вінницький агролісомеліоративний технікум залізничного транспорту з контингентом студентів за спеціальністю "Лісове господарство" у кількості 90 осіб і педагогічним персоналом 14 викладачів.
У 1964 році відбулося перейменування агролісомеліоративного технікуму у технікум залізничного транспорту.
Відповідності до рішення Державної акредитаційної комісії від 13 жовтня 1998 року ( протокол № 16) щодо зміни статусу та назви Вінницького технікуму залізничного транспорту він отримує статус Вінницького транспортного коледжу.
Сьогодні це - вищий навчальний заклад І рівня акредитації, що готує молодших спеціалістів для залізниць України.
На даний час у коледжі навчається понад 883 студенти денної та 625 - заочної форм навчання. В навчальному закладі працюють 73 викладачі. Із них 2 кандидати наук, доценти, викладачів-методистів - 5, відмінників освіти – 7, викладачів вищої категорії - 26, першої категорії - 16, другої категорії - 10.
Висококваліфіковані інженери, майстри виробничого навчання та лаборанти допомагають студентам втілити теоретичні знання на практиці. За період функціонування коледжу підготовлено 13324  спеціалісти для залізничного транспорту.
У коледжі розміщено 28 лабораторій та 66 навчальних кабінетів, бібліотека, спортивний і актовий зали, полігони, розсадник та навчальні майстерні з усіма необхідними цехами.
Всі спеціальні лабораторії, комп'ютерні класи, кабінети мають прилади і обладнання, що відповідають сучасному розвитку науки і техніки на залізничному транспорті.
Працюють курси підвищення кваліфікації з усіх спеціальностей, підготовка яких ведеться у коледжі.
Після закінчення третього курсу відповідно до обраного фаху студенти проходять виробничо – технологічну практику з щомісячною оплатою праці близько 1500 – 2000 грн..
Щорічно у коледжі за участю начальників відділів кадрів структурних підрозділів та лінійних підприємств Укрзалізниці проводять « Ярмарку вакансій» ( попередній розподіл молодих спеціалістів), за результатами якої випускників в подальшому працевлаштовують.
По закінченню коледжу студентів, які навчаються за рахунок коштів держбюджету ( в обов’язковому порядку) та студентів контрактної форми навчання (  по можливості та за їх бажанням), працевлаштовують на підприємствах Укрзалізниці з помісною оплатою праці в розмірі 1500 - 3000 грн. Коледж входить до складу навчально – методичного комплексу Української державної академії залізничного транспорту ( м. Харків), Київського університету економіки і технологій транспорту, Вінницького національного політехнічного університету, Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, академії пожежної безпеки ( м. Черкаси), Університету цивільного захисту ( м.Харків), Уманського державного аграрного університету ( м. Львів), де вступники мають можливість продовжувати навчання за скороченим терміном. В коледжі діють підготовчі курси до вступу. У програмі курсів на базі 9 класів – підготовка до випускних іспитів з математики та української мови у школі та вступних до коледжу.
До послуг студентів два гуртожитки та їдальня.
Система виховної роботи в коледжі спрямована на успадкування кращих духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, набуття соціального досвіду, духовності, художньо - естетичної, правової культури.
У коледжі діють органи студентського самоврядування : студентська профспілка, старостат, Рада лідерів, Рада гуртожитку, які співпрацюють з адміністрацією, кураторами груп, вихователями, допомагаючи їм в організації, підготовці та проведенні виховних заходів.

НЕЧАЮК
Олександр Андрійович
(15.03.1916  -  09.11.1989)

Нагороджений орденом «Знак пошани», мав ряд заохочень Міністерства шляхів сполучення СРСР та керівництва  Південно-Західної залізниці, нагороджений знаком «Почесний залізничник». Персональний пенсіонер республіканського значення.
Народився в м. Летичів Хмельницької області

 

Пройшов складний життєвий шлях. Довоєнні трудові дороги складають 3 роки. Служба в лавах Радянської Армії – 7 років. З травня 1946 року до грудня 1947 р. - науковий співробітник музею ім. М. Коцюбинського. З 1948р. – 1950р.  – інструктор відділу пропаганди і агітації обкому  Комуністичної партії України.  1950-1954 р.р. – помічник 1-го секретаря обкому КП України.
    В 1948р. вступив  і в 1951 р. закінчив Вінницький державний педагогічний інститут (заочно) по спеціальності українська мова і література.
    Згідно з наказом Головного управління навчальними закладами Міністерства шляхів сполучення №73-Л від 23 травня 1954 р. тов. Нечаюк Олександр Андрійович призначений начальником Вінницького агролісомеліоративного технікуму залізничного транспорту.
    При безпосередньому керівництві Нечаюка О.А. проходило відкриття та становлення технікуму. В перші роки роботи в технікумі готувались спеціалісти з однієї спеціальності - «Лісове господарство», а в 1972 році за трьома: «Будівництво та експлуатація  шляхового господарства залізничного транспорту», «Шляхові та будівельні намети залізничного транспорту», «Промислове і громадянське будівництво».
     Під керівництвом Нечаюка О.А. розширювалась та зміцнювалась матеріальна база технікуму: будівництво навчального корпусу, майстерень, навчального полігону, спортивного комплексу, гуртожитку.
    За високі показники в навчально-виховній роботі колектив технікуму в 1972 році було занесено  на міську Дошку Пошани, нагороджено Грамотою ЦК ВЛКСМУ  та Перехідним Прапором обкому комсомолу.
    Олександр Андрійович за час своєї роботи у технікумі приклав багато зусиль та ініціативи у справу підготовки спеціалістів для залізничного транспорту колишнього Радянського Союзу.
    17.05.1977р. згідно з наказом №127 від 23.05.1977р. Міністерства шляхів сполучення СРСР Нечаюка О.А. звільнено від обов’язків директора Вінницького технікуму залізничного транспорту в зв’язку з переходом на пенсію.
    Власним прикладом  Нечаюк О.А. - директор – педагог довім колегам та студентам, що справжній професіонал повинен вчитися та удосконалювати свою майстерність протягом всього життя, не зупиняючись на досягнутому.

 

З метою  виховання любові та поваги до людей праці, які присвятили своє життя вихованню молоді, у навчальному закладі започатковано проведення циклу виховних годин на тему: «Пам’ять сердець: сторінки історії коледжу» та волейбольного турніру серед команд студентів, працівників та випускників. Цим самим, безумовно, колектив коледжу та студентство продовжують вшановувати і підкреслювати неоціненний внесок педагогів – наставників не лише у збереження і передачу знань, але й у плекання нового покоління громадян – інтелектуального потенціалу української нації, здатного в подальшому присвятити своє життя служінню своєму народові

Директор коледжу
М.В.Фаліштинський

Ось уже півстоліття живе і працює в дусі сучасності Вінницький транспортний коледж – один із тих навчальних закладів, який підтримує, продовжує та гідно впроваджує моральні цінності та матеріальні надбання попередників.
Яскравим доказом цього є долі та великі справи керівників закладу – Людей з великої літери. Сьогодні навчальний заклад очолює колишній випускник коледжу Фаліштинський М.В. – Відмінник освіти України, досвідчений педагог та дбайливий господар, він вміло продовжує справи тих, хто були першими серед витоків заснування, спрямовуючи корабель знань до поставленої мети.
Родинні династії залізничників, які наслідують почесну працю дідів та прадідів – колишніх випускників нашого навчального закладу, -  свідченням того, що коледж здатен поєднувати наступність прийдешніх поколінь.
Наполегливість, інтелект, креативність, науковий підхід, інноваційність працівників коледжу, студентів, батьків – складові процвітання навчального закладу. Кожен прожитий день у стінах коледжу –це нова сторінка історії…

 

ГУЛАШЕВСЬКИЙ
Станіслав Леонідович
(02.05.1926 - 24.10.1994)

Заслужений вчитель УРСР, нагороджений
 знаком «Почесний залізничник», медаллю «Ветеран праці».

Закінчивши у 1950р. Київський лісогосподарський інститут відповідно до спеціальності Гулашевський С.Л. працював на Оренбурзькій залізниці займаючи посади начальника виробничої дільниці, начальника лісорозсадника і заступника начальника районної контори захисних лісонасаджень.
З 1956 р. – викладач спецдисциплін відділення спеціальності «Лісове господарство»; з 1963 р. – завідувач виробничою практикою у Вінницькому агролісомеліоративному технікумі. Трохи згодом - голова циклової комісії, завідувач відділення цієї ж спеціальності, поступово – в.о.заступника директора з навчальної роботи, а з грудня 1977 р. - директор технікуму.
За період трудової діяльності Гулашевський С.Л. віддає свої сили і час для досягнення поставленої мети – випуску нового загону техніків – лісників. Під керівництвом Станіслава Леонідовича організовувались масові виходи студентів на роботи по озелененню вулиць нашого міста, зокрема горіхового гаю та скверу по вул. Київській, благоустрою міського ботанічного саду, стадіону «Локомотив», де бригада студентів на чолі з керівником – Гулашевським С.Л.  досягла успіхів у виконанні виробничих завдань.
За вміле керівництво, організацію праці, її високу продуктивність, за успіхи в роботі і активну участь у громадському житті технікуму Станіслав Леонідович отримав 11 заохочень:  подяки із занесенням в особову справу, грошові премії, урядові нагороди, серед яких як учасник Великої Вітчизняної війни – орден Вітчизняної війни 11 ступеня, медалі «За відвагу», «За визволення Кенігсберга», «За участь у Великій Вітчизняній війні», заносився на міську та обласну Дошку пошани. Його прізвище внесено до «Книги Пошани» міської Ради народних депутатів.
Уміння і досвід щодо організації навчально-виховного процесу дали право на присвоєння Гулашевському Станіславу Леонідовичу звання «Заслужений вчитель УРСР».  
Його  творчий підхід та принципи роботи  - гідні наслідування поколінь.

ПАХОЛЬЧАК
Анатолій Олександрович
(27.05.1947 - 05.02.2005)

Доцент Української державної академії залізничного транспорту, викладач-методист, відмінник освіти України, Почесний залізничник.
Неодноразово нагороджувався Почесними грамотами МОН України, Державної адміністрації залізничного транспорту України.

 

Закінчивши з відзнакою Вінницький державний педінститут, з листопада 1970 року до 2005 р. Пахольчак А.О. працював у Вінницькому транспортному коледжі, де пройшов трудовий шлях від викладача математики, завідувача відділення, заступника директора з навчальної роботи до посади директора навчального закладу, яку обіймав з 1986 р.
У 1984 р. Анатолій Олександрович з відзнакою закінчив Харківський інститут інженерів залізничного транспорту, здобувши фах інженера-будівельника шляхів сполучення.
У 2000 р. без відриву від основної роботи з відзнакою закінчив магістратуру Харківської академії залізничного транспорту за спеціальністю "Залізничні споруди та колійне господарство".
Постійно перебуваючи в пошуках сучасних знань, новітніх технологій, форм та методів науково-практичної роботи, тісно співпрацюючи з фахівцями виробничниками, він ясно бачив проблеми сьогодення, успішно їх вирішував зі своїм творчим колективом, створеним упродовж років. Пахольчак А.О. постійно працював над створенням і оновленням на сучасній основі матеріально-технічної бази коледжу.
 Під керівництвом Пахольчака А.О. в коледжі проведено велику організаційну, науково-методичну роботу для відкриття чотирьох нових спеціальностей, підготовлено для них відповідну базу, підібрано кваліфіковані кадри. З його ініціативи коледж співпрацює в комплексі з УкрДАЗТ м. Харкова.
Багато зусиль та енергії було віддано пошуку оптимальних шляхів господарювання в умовах сьогодення. Свій багатий і змістовний досвід, як педагог і керівник навчального закладу, А.О. Пахольчак передавав колегам, викладачам, студентам, прагнучи прищепити їм не тільки любов до обраної професії, але й здатність бути патріотом своєї держави, сильною особистістю.
А.О. Пахольчак проніс через своє коротке життя найголовнішу якість - творити добро задля людей, в ім'я і на благо людей. Сьогодні випускники Вінницького транспортного коледжу працюють у багатьох структурних підрозділах Укрзалізниці, обіймаючи різні посади, але всі вони несуть щедрий дар знань і світлу пам'ять про А.О. Пахольчака. А це -найвища та найцінніша нагорода за його неоціненну багаторічну працю.