Пояснювальна записка

     У час становлення і розвитку національної освіти вивчення української мови у      ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації  спрямоване на створення оптимальних умов для удосконалення навчально – виховного  процесу, його ефективності й  результативності, забезпечення можливості постійного самовдосконалення й самореалізації особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу  як вищої цінності нації.

     Метою вивчення української мови є розвиток пізнавального інтересу до державної мови в цілому та системне повторення, узагальнення набутих у школі учнями знань про мову і мовлення, розвиток  мовних і мовленнєвих умінь та навичок, готовності використовувати засоби мови й мовлення з метою одержання і передачі інформації зокрема:

  • - закріпити й розширити знання про українську мову (її лексичний склад та граматичну систему) як   основу   для  формування   мовних   і мовленнєвих умінь та навичок;
  • - сприяти збагаченню словникового запасу, розвитку та вдосконаленню граматичної будови мовлення;
  • - забезпечувати засвоєння  орфоепічних і  граматичних норм української літературної мови, формувати уміння й навички комунікативного мислення, виправдано користуватися - засобами мови в різних ситуаціях;
  • - удосконалювати орфографічні та пунктуаційні навички.


 

  • Зміст навчального матеріалу

Одиниці мови: основні звуки мовлення, значущі частини слова, словосполучення, речення, складне синтаксичне ціле (текст). Їхня специфіка,  основні функції.                                                           

Фонетика. Графіка. Орфоепія. Співвідношення звуків і букв. Фонетичні процеси. Основні норми української літературної вимови.                                                                                               

Лексика. Фразеологія.

     Значення слів. Лексичні явища. Спостереження за семантикою слів. Складання груп слів за значенням та звучанням. Використання слів: нейтральна і стилістично забарвлена лексика. Розвиток словникового запасу: архаїзми, неологізми. Робота зі словниками. Поняття про фразеологізми. Різновиди фразеологізмів, їх доречне вживання.                                                

 Будова слова. Словотвір.

     Поняття про морфеми. Спостереження за їхньою роллю у слові. Граматичні форми слів і спільнокореневі слова. Морфемний аналіз слів, способи словотвору. Розрізнення формотворення і словотворення.                                                                             

Орфографія.

     Принципи українського правопису. Складні випадки правопису ненаголошених голосних, м'якого знака, апострофа. Основні орфограми в коренях, префіксах та суфіксах. Складні випадки правопису різних частин мови. Розпізнавання в текстах орфограм та  пояснення їх правилами.                                                       

Морфологія.

     Частини мови, їх лексичне значення, морфологічні ознаки (спільне та відмінне), синтаксична роль. Поділ на самостійні і службові.

     Іменник. Прикметник. Лексичне значення. Постійні й непостійні граматичні ознаки, синтаксична роль.                                     

 Числівник.

     Лексичне значення. Розряди. Синтаксична роль. Моделі підмінювання кількісних і порядкових числівників. Зв’язок числівник з іменниками. Спостереження за змінами числівникових форм у текстах, за сполучуваністю числівників з іменниками.

     Вправи на відмінювання числівників, на розрізнення  складних прикметників.                                

Займенник.

     Лексичне значення. Розряди. Синтаксична роль. Спільне і відмінне у значенні займенника, іменника, прикметника, числівника. 

 Дієслово. Постійні і непостійні граматичні ознаки. Форми дієслів. Синтаксична роль. Розпізнавання дієслівних форм, визначення морфологічних ознак, словозміни дієслів (І, II дієвідміна).

     На заняттях повинна систематично проводитися робота із практичного застосування здобутих знань, тому рекомендовано використовувати метод диктантів на кожному другому занятті, а також впровадити кілька підсумкових диктантів.

   Доречним може бути застосування конспектування висловлювань, що сприймаються на слух; методу вправ (вибіркові, пояснювальні та розподільчі диктанти), тестових завдань.

  

АБІТУРІЄНТИ ПОВИННІ ЗНАТИ:

  • визначення мови, її функції, роль у житті людини;
  • предмет вивчення основних розділів мови;
  • основні орфоепічні, орфографічні, пунктуаційні правила;
  • морфологічні ознаки та синтаксичну роль частин мови;
  • відомості про слово, словосполучення, речення;
  • основні правила мовлення та спілкування.

АБІТУРІЄНТИ ПОВИННІ ВМІТИ:

  • самостійно здобувати знання;
  • користуватися словниками різних видів;
  • застосовувати здобуті знання на практиці;
  • пояснювати правопис слів;
  • обґрунтовувати вживання розділових знаків;
  • правильно вживати в мовленні різні за будовою речення;
  • дотримуватися норм мовленнєвого етикету.

 

 

Оцінювання диктантів

   Для диктантів варто використовувати тексти, які б відповідали нормам сучасної літературної мови, були доступними за змістом слухачам.

   Обсяг диктанту визначається у словах з урахуванням самостійних і службових частин мови. Кількість слів у диктанті – 150-170.

Диктант оцінюється однією оцінкою на підставі таких критеріїв:

- орфографічні та пунктуаційні помилки оцінюються однаково;

- виправляються, але не враховуються такі орфографічні та пунктуаційні помилки: на правила, які не включено до шкільної програми; на ще не вивчені правила; у словах з написанням, що не перевіряється, над якими не проводилася спеціальна робота; у відтворенні так званої авторської пунктуації;

- повторювані помилки (у слові, яке повторюється в диктанті кілька разів) вважаються однією помилкою; однотипні (помилки на те саме правило, але в різних словах) вважаються кількома помилками;

- розрізняють грубі й не грубі помилки; зокрема до негрубих належать такі:

  • у винятках з усіх правил;
  • у написанні великої літери в складних власних найменуваннях;
  • у випадках написання разом і окремо префіксів прислівників, утворених від іменників з прийменниками;
  • у випадках, коли замість одного розділового знака поставлений інший і якщо можлива інша інтонація;
  • у випадках, що вимагають розрізнення не і ні (у сполученнях не хто інший, як…; не що інше, як…; ніхто інший не…; ніщо інше не…);
  • пропуск одного із сполучуваних розділових знаків або порушення їх послідовності;
  • заміна українських літер російськими.

Нормативи оцінювання диктанту:

Бали

Кількість помилок

1

15-16 і більше

2

13-14

3

11-12

4

9-10

5

7-8

6

5-6

Бали

Кількість помилок

7

4

8

3

9

1+1 (негруба)

10

1

11

1 (негруба)

12

-

 

Додаток

ПРИКЛАД!

 

ЕКЗАМЕНАЦІЙНОГО ДИКТАНТА

вступного письмового екзамену з української мови

     Чумацький Шлях

     З краю в край через увесь простір неба висіявся зорями Чумацький Шлях. Так назвали колись вигин галактики. Магістральний канал проходить на південь якраз по цій зоряній трасі, по якій у сиву давнину з усієї України їхали тисячі чумацьких мажар, щоб завантажитися сіллю на кримських соляних озерах. Босими, укритими пилом ногами проходили тут колись твої пращури, пускалися, мов колумби, у сивий-пресивий океан степів, і не раз, бувало, їх тут косила чума. Крізь століття, крізь чуму, крізь пожежі пролягає цей шлях, шлях мудрих трударів, шлях невільників та невільниць, що їх зі скрученими руками, в аркані полоном гнали до Криму. Це ще був шлях лицарів запорізьких, які тупотом своєї кінноти будили цей край.

     Скільки сліз та крові ввібрала ця багатостраждальна земна дорога, що зорями та сузір’ями на віки вічні відбилася в сіро-чорному дзеркалі неба нічного! Минають віки, волею людей змінюється географія степу, іншими стають і самі люди, і вітри, і трави. Зостається не зміненою ніким тільки оця безмірна широчінь степова та високий Чумацький Шлях, що над нею зоріє.

За О. Гончаром (167 слів)